30-кілометрова зона відчуження є резервацією, в якій виживають шкодочинні для сільськогосподарського виробництва об'єкти: шкідники та хвороби. Встановлено, що пролонгована дія випромінювання прискорює мутаційні процеси у популяціях шкідників і хвороб.

Наведено схему автоматизованої системи управління мікрозрошенням з використанням оптимального поливу. Запропоновано нові способи контролю за вологозапасом у грунті та його врахування під час визначення поливних норм.

Висвітлено необхідність проведення маркетингових досліджень у бурякоцукровому підкомплексі, розкрито технологію проведення маркетингового дослідження на зовнішньому і внутрішньому ринках та їх головні напрямки для забезпечення ефективного функціонування підприємств галузі на ринку.

Розглянуто проблему раціонального використання основних природних ресурсів: грунтів і вод. Запропоновано напрями вдосконалення систем ведення сільськогосподарського виробництва, земле- й водокористування, що мають бути здійснені, насамперед, на рівні відповідних політичних рішень, надійного енергозабезпечення агросистем, удосконалення технологій, ресурсо- й енергоощадження, відтворення родючості та охорони грунтів.

Встановлено закономірність динаміки кореневої маси люцерни, вмісту в ній поживних речовин залежно від віку рослин, доз мінеральних добрив і режимів зрошення. Розроблено й обгрунтовано енергоощадні прийоми розробки пласта люцерни та вивчено їх вплив на врожайність культур і водно-фізичні властивості грунту.

Охарактеризовано нові сорти озимої пшениці для окремих грунтово-кліматичних зон. Зроблено висновок про існування в Україні сформованих сортових ресурсів озимої пшениці, які за генетичним потенціалом, інтенсивністю, іншими цінними господарсько-біологічними властивостями й ознаками у різних кліматичних зонах за дотримання вимог сортової технології вирощування забезпечують формування врожайності до 50 - 80 ц/га зерна 1 - 3 класів якості.

Висвітлено причини істотного погіршення сучасного агроекологічного стану грунтів Полісся. Наведено найперспективніші шляхи відтворення їх родючості й екологостабілізувальних функцій. Обгрунтовано технологію локальної меліорації грунтів.

По результатам многолетних исследований составлена группировка орошаемых земель Донецкой области по агроэкологическому состоянию (АС). Для каждой группы даны показатели ирригационного засоления, осолонцевания, загрязнения почв подвижными формами тяжелых металлов, ирригационного качества оросительных вод, степени загрязнения сельскохозяйственной продукции тяжелыми металлами. В модельном и полевом опытах изучены перспективные агромелиоративные приемы улучшения АС и повышения плодородия орошаемых земель.

Для виявлення впливу погодних умов на продуктивність яблуні в різних природно-економічних зонах України та поглиблення спеціалізації вирощування цієї культури проведено оцінку (методом парного кореляційного аналізу) залежності фактичної середньої врожайності насаджень від кліматичних показників регіонів за останні 20 років.

Одержано новий інгібітор нітрифікації - цинковий комплекс гуанілтіосечовини. Вивчено його фізико-хімічні властивості. Польовими дослідженнями нового інгібітора нітрифікації засвідчено вищу активність його у порівнянні з еталоном - диціандиамідом.

За умов оптимізації агрохімічних заходів у інтенсивному землеробстві процеси грунтоутворення можна наблизити до природних. Негативні корективи процесу грунтоутворення за даних умов залежать від недосконалості технологій вирощування сільськогосподарських культур та загального антропогенного та техногенного забруднення екосистеми.

На основі більш як 25-річних досліджень, глибокого теоретично-методичного аналізу вказується на можливість контрольованого, екологічно доцільного, біологічного і економічно малозатратного ведення землеробства з використанням біологічного ефекту природної азотфіксації.

Наведено результати вивчення взаємодії районованих та перспективних сортів сої і жита з виробничими штамами бульбочкових і асоціативних бактерій та можливості підвищення біологічної азотфіксації за допомогою селекції. Розроблено основні елементи селекційної програми підвищення азотфіксуючого потенціалу рослин. З використанням запропонованої програми одержано лінії та сорти сої з високою інтенсивністю біологічної азотфіксації.

За показниками артеріовенозної різниці досліджено вплив нітрат-іону на динаміку активності трансамінази у великої рогатої худоби сильного зрівноваженого інертного та сильного незрівноваженого типів вищої нервової діяльності.

Розглянуто проблемні питання і перспективи розвитку науки про годівлю сільськогосподарських тварин, напрями вдосконалення технологій виробництва високоякісних, екологічно чистих продуктів тваринництва.

Вивчено алелопатичну роль альтернативних сидеральних культур у функціонуванні агрофітоценозів. Установлено вплив сидеральних культур на окисно-відновний потенціал грунту, сумарний вміст фенольних речовин, фенолкарбонових кислот, кількість вільних амінокислот у грунті.

Біотехнологічна обробка високоглюкозинолатної ріпакової макухи шляхом анаеробної ферментації з використанням кількох компонентів викликає значні біохімічні зміни в її складі. Експерименти, проведені на лабораторних тваринах, засвідчили про значну різницю в їх приростах, зумовлену згодовуванням збродженої та натуральної ріпакової макухи.

Зроблено комплексну оцінку застосування препаратів бульбочкових бактерій під час вирощування сої. Економічний та біоенергетичний аналізи підтвердили, що нітрагінізація - ефективніший агротехнічний прийом, ніж внесення азотних добрив.

Розглянуто тенденції у виробництві та споживанні продукції скотарства (молока та молочних продуктів, яловичини й телятини) в Житомирській області та у цілому по Україні. Проаналізовано структуру виробництва і реалізації продукції галузі.

Встановлено, що на показник антагоністичного потенціалу епіфітних мікроорганізмів філоплани яблуні впливають погодні умови, в яких перебувають рослини-господарі. Висвітлено результати досліджень з розробки математичних моделей виявлення антагонізму залежно від погодних факторів, які дають змогу раціональніше проводити скринінг високоактивних проти парші яблуні мікроантагоністів.